Так ніхто не кохав: три любові історії, без яких українська література була б інакшою | #Буквы


Історії з життя письменників – ніщо інше, як підглядання у шпаринку, нехай нібито і зі шляхетною метою глибшого занурення у їхню творчость. Утім, нема де правди діти, історії про художні методи письменники і їхні муки творчості користуються попитом значно меншим за історії про їхні любовні пригоди та любовні трикутники.

Історії про письменницькі кохання, з одного боку, зсаджують митців з їхніх окрилених пегасів і змушують сунутися пішки в одній юрбі з простими смертними. Юрба на те реагує банально – тицяє пальцем: дивіться, вони такі ж, як і ми, закохуються, зраджують, мають на стороні сім’ї й цікавляться не лише сюжетами своїх романів та їхніми накладами, але й звичайним сексом.

Але, з іншого боку, якби письменники не були звичайними людьми, здатними закохуватися, зраджувати, мати на стороні сім’ї, бути одержимими сексом і накладами своїх романів, наша література була би прісною і непридатною до читання в задоволення. Письменники (і митці загалом) мають магічний дар переплавляти вир своїх любовних емоцій і страждань у якісні тексти. Якби письменники не любили, вони б так не писали. А якби вони так не писали, наша література була б інакшою.

Тому письменників не варто за їхні любові засуджувати чи виправдовувати. Варто знати їхні любовні історії. Бо це більше, ніж зазирати у шпаринку. Це – розуміти, чому творилися саме такі тексти.

Між Вірою та Шурою: Михайло Коцюбинський

Кажуть, що коли він помер, Віра сказала, щоб ноги Шуриною на похороні не було. Шури на похороні не було. Але в головах його труни звідкілясь взявся плетений з яблуневого цвіту вінок. Невідомо, хто його приніс туди, але достеменно відомо, що плела його Шура.

Любовна драма Михайла Коцюбинського, який опинився між Вірою та Шурою, – один із найвідоміших любовних трикутників.

Батькові на той час вже чотирьох дітей Михайлу Коцюбинському було майже сорок два роки (немолодий мужчина, як на ті часи), коли він безтямно і, як з’ясувалося, взаємно, закоханий вирушив на своє перше побачення з двадцятишестирічною Олександрою Аплаксіною.

Олександра Аплаксіна

Цьому побаченню передувало кілька років «записочок». Життя закоханих початку ХХ століття без Інтернету було складним: жодної тобі можливості писати в приват. Тож Коцюбинському доводилося писати Аплаксіній записки. Зразкова дівчинка, золота медалістка Чернігівської гімназії Олександра Аплаксіна, була панянкою суворих правил і не мала жодного наміру руйнувати родину письменника. Але він від неї шаленів, засипав записками, зізнаннями, проханням зустрітися. Зрештою, вона здалася: кажуть, це сталося по тому, як почула на одному з вечорів, як він читав свій «Цвіт яблуні». Так це чи ні, але вони почали потайки зустрічатися. А коли не бачилися, він їй писав. Аплаксіна всю ту епістолярію зберігала: загалом він надіслав їй 335 листів і записок! На відміну від незаміжньої Олександри, одружений Коцюбинський усі її послання знищував. Окрім одного, яке й знайшла Віра. Його дружина. Віра Устимівна Коцюбинська, у дівоцтві Дейша.

Хоча записку ту вона знайшла невипадково. Вона її вже шукала. Бо перед тим отримала анонімного листа, в якому чорним по білому йшлося про любовні пригоди її чоловіка й батька її дітей. Вірі Устимівні потрібні були докази. І, звісно, що вона їх знайшла. І тут треба згадати про незламний і вольовий характер Віри Коцюбинської: свого часу вона блискуче закінчила Чернігівську гімназію, викладала французьку, математику й каліграфію в жіночому духовному училищі, навчалася в Петербурзі на вищих Бестужевських курсах на природничому факультеті, там же захопилася громадською та революційною роботою, поринула в національний український рух, сім місяців відсиділа у  в’язниці як політична, і зрештою 1894 року на з’їзді українського товариства «Громада» у Києві познайомилася з Михайлом Коцюбинським, вийшла за нього заміж, стала зразковою дружиною, народила  чотирьох дітей, виховує їх у любові, теплі й сімейній злагоді. Можете собі лише уявити, як перевернувся світ цієї освіченої й досить рішучої жінки, яка поклала свою кар’єру на вівтар родинного благополуччя, коли вона отримала анонімку про подружню зраду.

Коцюбинский і його дружина Віра

Далі усе було технічно просто: Віра сказала чоловікові, що все знає, і Коцюбинський мав вибрати, або обов’язок, або кохання. Він обрав обов’язок (Віру й сім’ю), але не зміг порвати з Олександрою. Його кохання до неї спалахнуло ще з більшою силою. Він згорав від того кохання, й переплавляв його у творчість.

Можна припустити, що Михайлу Коцюбинському, який мав аж двох жінок, так і не пощастило насправді віднайти в житті, ту, єдину, яка була б для нього всім. Бо Віра й Шура відігравали в його житті кожна свою роль, і ролі ці – не перетиналася.

Віра була надійною подругою, опорою, справедливим критиком, службою першої медичної допомоги, надійним плечем і дружньою рукою.

Шура була музою, його Беатріче, в листи до якої він вкладав засушені квіти, для якої він написав неперевершене «Inermezzo», без якої він не міг дихати, але з якою він не міг би жити.

Це Віра проводжала його в останній путь й облаштовувала гідний похорон, але це Шура сплела такий пронизливо символічний вінок із яблуневого цвіту й потайки передала, щоб його поклали в труну.

Ми можемо нині сказати, що, як розібратися, Михайло Коцюбинський був ще тим егоїстом, і поламав життя й долі двом жінкам. Але якби не ці жінки в його житті, й не такі різні його до них любові, чи написав би він усі ті твори, які й через століття вражають силою емоцій і непідробністю почуттів.

Вільна любов і вірна Розалія: Володимир Винниченко

Її прізвище було Ліфшиць, по-батькові – Яківна, а на ім’я – Розалія. Але вона завжди з гордістю називалася українкою, бо українцем був її чоловік. І українцем – непересічним. Він очолював Директорію. Тож чи мала право перша леді УНР не знати української чи не зватися українкою? Жодного. Тому вона спочатку вивчила мову, а тоді – пішла за чоловіком у вогонь і воду.

Винниченко і дружина Розалія

Розалія Ліфшиць народилася в Росії і була донькою багатих єврейських батьків, тож могла собі дозволити здобувати освіту в Парижі. Саме там студентка медичного факультету Сорбонни і познайомилася з ласим до сексуальних розваг й експериментів українцем. Володимир Винниченко своїх симпатій до вільного кохання не приховував, так само, як і того, що його кохана (як і його майбутня родина) може бути лише україномовною. Роза закохалася настільки, що не лише забула, що вона правильна єврейська дівчинка, але й вивчила українську так ґрунтовно, щоб вільно спілкуватися нею у побуті, а також у подальшому передруковувати тексти Винниченка.

Оскільки Винниченко був прихильником вільної любові й з презирством ставився до моногамії, реєструвати шлюб з Розалією він не хотів. Закохана Розалія зголосилася жити на віру. Щоправда, за деякий час вони таки побралися. Але домовилися, що жоден з них не заперечуватиме, якщо партнер матиме стосунки на стороні.

Невідомо, чи мала такі стосунки Розалія, але Винниченко точно мав. І навіть мав маленького сина, який, щоправда, помер в тримісячному віці. І хоча було це ще до Розалії, ця історія нашарувалася на її особисту трагедію: у неї стався викидинь, і вирок лікарів був однозначний – дітей не буде ніколи. Винниченко ж скористався цим епізодом у своєму любовному житті як джерелом натхнення: описав історію у драмі «Мементо». Усі знайомі без проблем «зчитували», з кого списані герої. Навряд чи це тішило Розалію, але вона мужньо терпіла. Власне, Винниченка доводилося саме терпіти, бо його характер і неоднозначні рішення могли довести до істерики і навіть сказу будь-кого.

Але, коли любиш, терпіння набуває форми прийняття й наслідування. Розалія просто переймала все, чим захоплювався Винниченко. Коли він перейшов на сироїдство, вона стала сироїдкою. Почав проповідувати конкордизм – стала послідовницею конкордизму. Уже не кажучи про те, що після того, як більшовики остаточно підтяли ідею незалежної України, Директорія почила в бозі й Винниченко назавжди виїхав за кордон, щоб стати вічним емігрантом, вона разом із ним стала вічною емігранткою й перекотиполем.

Ну, і звісно, що, разом з Винниченком, поклонялася голяка сонцю на березі Сени, а у вільний від злиття з природою час передрукувала твори чоловіка, і деякі з них перекладала французькою та російською.

Коли в радянській Україні побачив світ роман Винниченка «Сонячна машина», авторові виплатили гонорар, якого вистачило на купівлю двох гектарів землі в с.Мужен, неподалік від французьких Канн, та старовинного приміщення (пекарні ще часів Наполеона), в якій й облаштувалися Винниченки. Тут Розалії довелося віднайти в собі талант садівниці й городниці, адже Винниченки вирішили обробляти землю, вирощували овочі й фрукти для свого меню. Щоправда, з сільським господарством у подружжя склалося гірше, ніж з усім іншим: сил й досвіду бракувало, тож частину ґрунту довелося продати.

Винниченки доживали життя без розкошів, але в любові та гармонії. Вони знайшли одне одного і навчилися співіснувати. Невідомо, на щоб вистачило Володимира Кириловича, і скільки справ (і творів) він довів би до кінця, якби поряд і в горі, в радості не була завжди вірна Розалія.

В еміграції Винниченко захопився живописом. І написав портрет своєї Кохи (так він її називав). Кохи – яка не була в його житті ані першою, ані єдиною, але яка усе життя була йому вірною й відданою.

Відданою лишилася й по його смерті. Розалія пережила Володимира на вісім років. І зібрала й зберегла весь архів Винниченка. Дещо з того архіву їй було віддати непросто, адже були спогади й речі дуже інтимні, особистісні. Але Розалія була не просто дружиною письменника. Вона так і лишилася в душі першою леді УНР. І як перша леді розуміла, що має чинити мудро й по-державницьки. Тому передала архів Винниченка на зберігання до Архіву Української Вільної Академії Наук у США і заповіла, щоб його передали в Україну, коли та здобуде незалежність.

Розалія Винниченко, уроджена Ліфщиц, у свої сімдесят два роки у 1959 у Франції ні хвилини не сумнівалася, що Україна стане незалежною. Бо в цьому ніколи не сумнівався її чоловік. А йому вона попри все вірила по-справжньому.

Творчість в полоні Аеліти: Олександр Довженко

Її звали Юлія. Вона в нього була не першою, але грандіозно епохальною.

Бо його першою і тривалий час єдиною дружиною була Варвара. Варвара Крилова, у заміжжі – Варвара Довженко. Вони познайомилися в Другому міському вищому початковому училищі, куди обоє отримали призначення вчителювати. Саме Варвару він називав «своєю маленькою дівчинкою» і писав, що «ти ще тихенько спиш […] можливо, бачиш мене уві сні. Коли ти спиш, я люблю тебе найдужче». Але йому не судилося вберегти своє щире кохання: на долю Варвари й Олександра Довженків, випали Українська революція, жовтневий переворот з усіма його наслідками, а тоді ще й захворювання кісток у Варвари. Він її лікував, як міг і чим міг, але недуга брала своє: Варвара ледве пересувалася на милицях, а він у той час крок за кроком ставав молодим перспективним радянським режисером.

І саме тоді, коли Варвара ледве спиналася на хвору ногу, в житті Олександра Довженка сталася Юлія Солнцева. Сексапільна радянська кінозірка, яка на той час прогриміла ролями фатальних красунь, і яку нібито запрошували зніматися аж в Голівуд, але вона продемонструвала вірність ідеям радянського кіно й нікуди не поїхала.

Олександр Довженко познайомився з Юлією Солнцевою в Одесі на зйомках, і одразу ж закохався до безтями. Роман їхній був бурхливим, нестримним, жагучим. І Варвара мужньо попрощалася з Довженком: у прощальному листі писала, що йде від нього сама, бо розуміє, що він іде у велике мистецтво, а вона зі своєю хворою ногою ходити взагалі не може, тож їхні шляхи мусять розійтися. Просила не тривожитися за неї, жити й творити повноцінно. Обіцяла відкинути усі ревнощі й біль. І – останнім рядком, наче крапку ставила: «А в мене одне-однісіньке прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем».

Прохання це Довженко виконав: він не розлучився із Варварою. Довженко прожив із Солнцевою не один десяток років, але лише незадовго до його смерті, восени 1955 року, Юлія попросила Віру дати Довженку розлучення. Вона розлучення дала. І Солнцева нарешті стала законною дружиною Довженка.

Юлія Солнцева

Хоча жила з ним як дружина десятиліттями. А ось про те, ким саме Юлія була в житті Довженка, переказів існує чимало. За однією з версій, її зустріч з Довженком, за плечима якого було петлюрівське минуле і знайомство з резидентами радянської розвідки у Франції (Миколою Глущенком) й Німеччині (Віктором Петровим-Домонтовичем), було невипадковим. А якщо згадати, що радянська влада розуміла всю агітаційну потужність такого інструменту, як кіно, Довженко набував світової слави, і при тому ідея його «Звенигори» належала генералу УНР Юрку Тютюннику, а сценарій до неї написав Майк Йогансен, то припущення про, що Солнцеву до Довженка «приставило» сталінське НКВД, аби у такий спосіб за ним наглядати, дуже схоже на правду.

Солнцева була неймовірно красива, амбітна, талановита, здобула славу як акторка, але після знайомства з Довженком чомусь вирішила задовольнитися скромною роллю асистентки режисера. Їхні стосунки називали історією самовідданого кохання й творчої співпраці, взаємопідтримки й взаєморозуміння. Про Солнцеву відгукувалися, як про віддану й вірну Довженкову дружину, яка не раз і не двічі рятувала його від катастроф як у житті, так і на знімальному майданчику. Але при тому понад усе Солнцева прагнула створити міф про себе як про єдину жінку в житті Довженка, майстерно підробляла спогади і навіщось майже на кілька десятиліть закрила доступ до архівів.

Утім, був у коханні Довженка до Солнцевої один руйнівний факт: вона виявилася росіянкою до самої кістки, і в її уявленні створення комфортних умов для Довженкової творчості (вона їх створювала з фанатичною відданістю) передбачало фанатичне відмежування його від України й усього українського. Довженко був занадто м’якотілий, щоб опиратися незламній Солнцевій, але без України – теж не міг. Він навіть на своїй підмосковній дачі створив куточок України – звів на ділянці справжню українську хату, посадив навколо на честь рідної своєї Сосниці сосни, а ще – вишні та яблуні. Довженко любив Солнцеву, але її нелюбов до українськості Довженка руйнувала самого Довженка. Так само, як і її небажання мати дітей.

І в той же час в далекій Україні вчителювала у школі перша його любов і законна дружина Варвара Довженко, яка його вірно й трепетно любила. Виховувала самотужки сина Вадима, записаного на інше прізвище, але дуже вже схожого на Олександра Довженка. Як Довженка не стало, то Варвара дуже тужила, але на кладовище поїхала лише за кілька років. Кладовище те – у Москві, хоча Довженко не раз і не двічі просив Юлію, щоб поховали його в Україні. Ну, хоча б серце вирвали йому з грудей і привезли спочити в Україну.

Варвара Довженко

Варвара пережила Довженка на три неповні роки. На її надгробку значиться Варвара Семенівна Довженко.

Юлія пережила Довженка на тридцять три роки. На її надгробку написано Юлія Іполитівна Солнцева.

 





Источник

«Работает против Украины»: Порошенко призвал телеканалы снять кодирование | #Буквы


Об этом он написал на своей странице в Facebook.

“Кодирование сетки украинских каналов является непродуманным и работает против Украины! В то время, когда Россия как страна-агрессор, нарушая закон, пытается донести свои фейковые новости, действующая власть облегчает задачу российских пропагандистских сил, кодируя украинские каналы”, – говорится в сообщении.

Порошенко подчеркнул, что снять кодирование сетки следует для того, чтобы украинцы могли знать разные точки зрения и сами выбирали надежные источники информации.

“Так же все украинцы должны объединиться, чтобы защитить телеканал ATR. Убежден, он возобновит вещание в эфире. Мы недопустимо его закрытия! Команда “Европейской Солидарности” и я лично стоим бок о бок с журналистским коллективом телеканала ATR, с крымскотатарским народом, со всеми украинцами Крыму!” – добавил он.





Источник

Ляшко подал в суд на Кабмин и «Нафтогаз» из-за премий за Стокгольмский арбитраж | #Буквы


Соответствующий иск поступил в Окружной административный суд города Киева, сообщает его пресс-служба.

Сейчас суд решает вопрос об открытии производства по данному административному иску.

“Истец – Олег Ляшко просит суд признать противоправными действия Кабинета Министров Украины и НАК “Нафтогаз Украины”, которые заключаются в установлении и выплате, по мнению истца, необоснованных вознаграждений (премий) руководству НАК “Нафтогаз Украины” за победу в Стокгольмском арбитраже над ПАО “Газпром” и просит воздержаться от совершения действий по их выплате”, – говорится в сообщении.

Кроме того, Ляшко просит признать противоправной бездеятельность Правительства, которая заключается в необеспечении надлежащего контроля за эффективностью управления НАК “Нафтогаз Украины” в связи с установлением и выплатой соответствующих вознаграждений.

Также бывший нардеп просит ОАСК обязать ответчиков совершить действия по возврату сотрудниками компании этих наград.

  • Ранее сообщалось, что топ-менеджмент “Нафтогаза”, который добился от российского “Газпрома” выплаты почти $3 млрд по решению Стокгольмского арбитража, получит премию в размере 1% от этой суммы.
  • В мае 2018 года года наблюдательный совет НАК “Нафтогаз Украины” объявил о выплате премий своим сотрудникам в связи с победой в Стокгольмском арбитражном суде в споре с российским “Газпромом” по транзитному контракту. Премировать решили 41 человека, которые “прямо или косвенно внесли значительный вклад в достижение результата”.
  • 29 января 2019 года глава НАК “Нафтогаз Украины” Андрей Коблев заявил, что готов отдавать свою зарплату и бонусы с февраля и до конца 2019 года на благотворительность в три организации: на поддержку семей погибших “Народный тыл”, на поддержку армии “Вернись живым” и на помощь онкобольным детям “Таблеточки”.
  • В сентябре 2019 года Шевченковский районный суд Киева постановил оштрафовать главу НАК “Нафтогаз Украины” Андрея Коболева на 1700 гривен за непредоставление информации о премиях сотрудникам компании, которые были назначены за победу в Стокгольмском арбитраже.





Источник

Апелляционный суд оставил фигуранта «дела Гандзюк» Павловского под стражей | #Буквы


Об этом сообщили в пресс-службе Офиса генпрокурора Украины.

Как сообщалось ранее, по данным следствия, экс-помощник народного депутата от фракции “Блок Петра Порошенко” Николая Паламарчука Игорь Павловский создал преступную организацию, которая занималась запугиванием людей, повреждением их имущества, устраивала массовые беспорядки. 21 января Печерский райсуд Киева взял Павловского под стражу. 

Павловский пытался обжаловать такое решение суда, однако его жалоба не была удовлетворена.

“Киевский апелляционный суд оставил без изменений решение Печерского районного суда города Киева, которым бывшему помощнику народного депутата Украины предыдущих созывов избрана мера пресечения в виде содержания под стражей без возможности внесения залога. Указанное лицо подозревается в создании и управлении преступной организацией в г. Херсон”, — говорится в Офиса генпрокурора.

Также в ведомстве напомнили, что на рассмотрении Приморского районного суда Одессы находится обвинительный акт в отношении Павловского касательно признании его виновности в укрывательстве нападения на херсонскую чиновнику и активистку Екатерину Гандзюк.

Напомним, в декабре 2018 года Генеральный прокурор Юрий Луценко сообщил, что следствие установило всех заказчиков и организаторов нападения на Гандзюк. Впоследствии главе Херсонского облсовета Владиславу Мангеру объявили подозрение. Его арестовали, но сразу же отпустили под залог. Мангер отрицает свою причастность к смерти Гандзюк.

Также подозрение было объявлено Игорю Павловскому – помощнику депутата от БПП Николая Паламарчука. В мае 2019 года суд отпустил его из СИЗО.





Источник

Парню, облившему краской памятник Ватутину в Киеве, грозит 7 лет тюрьмы | #Буквы


Об этом #Буквам сообщила пресс-секретарь прокуратуры Киева Надежда Максимец.

По ее словам, сейчас юноше сообщено о подозрении по ч. 3 ст 297 УК Украины (“Надругательство над могилой, другим местом захоронения или над телом умершего”), санкция которой предусматривает от 4 до 7 лет лишения свободы.

“Однако в настоящее время речь идет не о назначении наказания подозреваемому, а лишь об избрании ему меры пресечения для обеспечения надлежащего процессуального поведения. В своем ходатайстве прокурор просил применить домашний арест, однако суд постановил отдать на его поруки”, – добавила Максимец.

Следует отметить, что Хоменко отпустили на поруки народного депутата от фракции “Европейской солидарности” Михаила Бондаря.

Фото: facebook.com/bilovchuk

СПРАВКА. Николай Ватутин – советский военачальник, генерал армии (1943), Герой Советского Союза (1965, посмертно).

В начале 1920-х годов участвовал в установлении советской оккупации на территории Украины. После вступления в 1920 году добровольцем в ряды Красной Армии, в сентябре 1920 года принимал участие в борьбе Красной Армии против Революционной повстанческой армии Украины Нестора Махно в районе Луганска и Старобельска. В 1920-21 годах, будучи курсантом полтавской пехотной школы, участвовал в боях против отрядов украинских повстанцев на Полтавщине, в частности принимал активное участие в войне против армии УНР и повстанцев Холодного Яра. В 1930-1940-х годах, будучи генералом Красной Армии, участвовал в борьбе Красной Армии против Украинской Повстанческой Армии.

  • Активисты добровольческого движения ОУН 14 октября 2018 года планировали снести памятник Ватутину в Киеве. В 11:00 люди начали собираться возле станции метро “Арсенальная”. Всего пришло около 50 человек.





Источник

В Белой Церкви в подвале пятиэтажки нашли взрывчатку | #Буквы


Об этом сообщает пресс-служба полиции Киевской области в Facebook.

“Опасную находку обнаружили в подвале новоселы 5-этажного дома. По предварительным данным, взрывчатка принадлежала покойному местному жителю. На месте происшествия работают полицейские, спасатели. Работники аварийной службы газа отключили поставки голубого топлива”, – сказано в сообщении.

Для того, чтобы обезопасить людей, полицейские провели эвакуацию почти двухсот жителей 70-квартирного дома.

В полиции просят граждан отнестись к временным неудобствам с пониманием.

Фото: Facebook/Полиция Киевской области

 

 





Источник

Секреты Гончарука: премьер был организатором митингов, а на телеканал ходил из-за девушки – источники «Букв» | #Буквы


Об этом Буквам рассказал знакомый Гончарука, попросивший не называть его имя, после того как в сеть выложили ролики, что делал премьер 8 лет назад.

«Он в массовке сидел, потому что встречался с девушкой журналисткой и часто ее забирал (после эфира)», – рассказал собеседник. Впрочем, на некоторых он выступал и в качестве эксперта.

Информацию, что Гончарук бывал на программе экспертом, подтвердила Буквам и сотрудница продакшена, который готовил программу Пальчевского.

“Мы не сажали в первый ряд массовку, Гончарук там сидел как эксперт”, – рассказала она.

На участие в митингах, то в 2012 году Гончарук возглавлял ВОО «Ассоциация пострадавших инвесторов» и был организатором таких мероприятий.

«На тот момент было большое количество пострадавших инвесторов от государственной программы молодежного кредитования. Люди фактически продавали свои квартиры и брали ипотеки по государственной программе (30/70 и т.д.) в зависимости от количества людей в семье. И они жестоко тогда попали на деньги, а «Ассоциация» оказывала бесплатную юридическую помощь этим людям», – рассказал собеседник.

ВОО «Ассоциация пострадавших инвесторов» на тот момент получала деньги от Международного фонда «Возрождение». Доказательства до сих пор есть на сайте фонда.

Сюжет 5-го канала датирован 5 июня 2012. В этот день «Ассоциация» проводила «Марш зонтиков» в защиту обманутых инвесторов.

На сайте «Ассоциации пострадавших инвесторов» до сих пор висит анонс этого мероприятия.

Следует также отметить, что в то время Гончарук рассматривался как кандидат от Объединенной оппозиции на Черниговщине, и в те дни проходил собеседования у Александра Турчинова и Арсения Яценюка. Впрочем из-за слива информации СМИ баллотироваться отказались.

В 2014 Гончарук возглавил список «Силы людей», а в 2015 -Офис реформ, созданный при Кабмине Яценюка.

Отставки Алексея Гончарука среди других добивается олигарх Игорь Колмойський. Также эту идею поддерживают в ОПЗЖ. В январе были опубликованы записи разговоров Гончарука с представителями Нацбанка относительно курса гривны, где он говорит, что не является специалистом в экономике, а у президента в голове туман.

  • Также в Сети выложили запись, на которой якобы Алексей Гончарук советуется с министром финансов и заместителем председателя НБУ, как объяснить президенту “100 млрд дыры в бюджете”.
  • После обнародования скандальных аудиозаписей Алексей Гончарук написал заявление об отставке и передал его президенту Владимиру Зеленскому.
  • 17 января президент Владимир Зеленский провел встречу с Алексеем Гончаруком, во время которой заявил, что дает Правительству “шанс”, но с некоторыми условиями.





Источник

Евровидение 2020 — участники второго полуфинала нацотбора | #Буквы



#Буквы рассказывают, кто будет соревноваться за возможность попасть на финал нацотбора.

Во втором полуфинале будут соревноваться:

MOONZOO feat. F. M. F. Sure – Maze

FO SHO – BLCK SQR

Элина Иващенко – Get Up

Александр Порядинский – Savior

GARNA – Who We Are?

KHAYAT – Call For Love

David Axelrod – HORIZON

TVORCHI – Bonfire

Судить участников второго полуфинала будут — актер Андрей Данилко, певица Тина Кароль и гендиректор “Хіт FM” Виталий Дроздов, а также зрители, которые смогут голосовать во время прямого эфира.

Вести шоу будет Сергей Притула, а бэкстейдж осветит Владимир Бирюков.

Финал украинского национального отбора пройдет 22 февраля.

Сам международный песенный конкурс “Евровидение-2020” состоится в городе Роттердам. Первый и второй полуфиналы – 12 и 14 мая соответственно, а финал – 16 мая.

  • На международном песенном конкурсе “Евровидение-2020”, который в мае состоится в Роттердаме (Нидерланды), Украина выступит в первом полуфинале.
  • Ранее организаторы презентовали официальный логотип международного песенного конкурса “Евровидение-2020”, который в этом году состоится в Роттердаме (Нидерланды). Он выполнен в форме прерывистого круга, составленного из флагов 41 страны-участницы в порядке их первого участия.
  • В октябре стал известен официальный слоган 65-го международного песенного конкурса “Евровидение-2020”. Так, мероприятие пройдет под девизом Open Up (“Откройся”).





Источник

Коронавирус может жить на поверхности предметов более недели, – ученые | #Буквы


Об этом сообщает ScienceAlert.

По данным центра США по контролю и профилактике заболеваний (CDC), в настоящее время неясно, может ли человек заразится Covid-19, касаясь поверхности или объекта, на котором есть вирус, а затем касаясь своего рта, носа или, возможно, глаза.

Из-за того, что о Covid-19 известно совсем немного, исследователи используют данные по подобным коронавирусам, таким как SARS и MERS. Исследуя литературу по всем доступным человеческим и ветеринарным вирусам в этом семействе, специалисты обнаружили, что патогенные микроорганизмы человека могут сохраняться на поверхности и оставаться заразными при комнатной температуре в течение девяти дней. Для сравнения: вирус кори может жить на загрязненных поверхностях до двух часов.

Отмечается, что это максимальный срок жизни коронавируса, но в среднем, по словам экспертов, это семейство вирусов может выживать от четырех до пяти дней на различных материалах, включая алюминий, дерево, бумага, пластик и стекло.

“Низкая температура и высокая влажность воздуха еще больше увеличивают срок их жизни”, – отметил врач из Университетской больницы Грайфсвальда Гюнтер Кампф.

Чтобы уменьшить распространение коронавирусов в целом, авторы нового исследования предлагают больницам тщательно дезинфицировать поверхности различными растворами, приготовленными из гипохлорита натрия, перекиси водорода или этанола. Эти конкретные рекомендации ВОЗ являются “очень эффективными” в отношении ОРВИ и MERS.

Как известно, в декабре в Китае была зафиксирована вспышка пневмонии, вызванной новым коронавирусом. Впервые вирус был обнаружен в городе Ухань.

Ранее #Буквы рассказывали, что такое коронавирусы, насколько они опасны, что рекомендует делать МОЗ, чтобы обезопасить себя, а также о том, каковы симптомы опасного заболевания.

  • Из-за быстрого распространения коронавируса в Китае, в частности в провинции Хубэй, украинцев, которые просили об эвакуации, перевезут в Киев.
  • Министр охраны здоровья Зоряна Скалецкая рассказала, каким должен быть алгоритм действий человека, который подозревает, что мог заразиться новым коронавирусом.





Источник

«Европейская Солидарность» выиграла суд против экс-главы ОПУ Богдана | #Буквы


Об этом проинформировали в пресс-службе политсилы.

Соответствующее решение вынес Шестой апелляционный административный суд.

Дело касалось законности исключения Богдана из списка кандидатов в народные депутаты Украины от БПП в Верховную Раду восьмого созыва.

“Андрей Богдан был исключен из избирательного списка партии по инициативе ее членов коллегиальным и демократическим решением съезда. На основании указанного решения Центральная избирательная комиссия приняла постановление об исключении из избирательного списка партии”, – отмечается в сообщении.

В 2018 году Богдан обратился в суд с иском к ЦИК. Он требовал отменить указанное постановление Центризбиркома и признать себя избранным народным депутатом от партии “Блок Петра Порошенко “Солидарность”.

Решением Окружного административного суда Киева от 7 октября 2019 года исковые требования Богдана были удовлетворены частично. Партия не согласилась с таким решением и обжаловала его в апелляционном порядке.

В итоге апелляция была удовлетворена, а решение Окружного административного суда – отменено. Суд отказал в полном объеме в удовлетворении исковых требований Богдана.

Фото: eurosolidarity.org

СПРАВКА. Партия “Европейская Солидарность” ранее называлась “Блок Петра Порошенко “Солидарность”. В мае 2019 года на закрытом съезде был проведен ребрендинг, и название партии изменилось.

  • Ранее фракция “Европейской Солидарности” инициировала создание в Верховной Раде комиссии по расследованию разговоров главы ГБР Романа Трубы, главы ОПУ Андрея Богдана и его заместителя Андрея Смирнова.





Источник